Починаючи з 1996 року, 28 червня в Україні відзначається державне свято - День Конституції України.

Цього дня, 21 рік тому, країна отримала свій найважливіший та найголовніший документ - першу Конституцію незалежної Української держави, яка стала базисом української держави, її міцним фундаментом для побудови спільноти та визначення основних векторів її розвитку.

Конституція врахувала історичний досвід українського народу і кращі світові традиції та закріпила правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність.

„Пакти та Конституції законів і вольностей Війська Запорізького” (1710 р.), автороство яких належить  гетьману України в еміграції Пилипу Орлику вважаються першою Конституцією Української держави. 

Наступним етапом державотворчого процесу стало прийняття Центральною Радою 29 квітня 1918 року Основного Закону Української Народної Республіки під назвою „Статут про державний устрій, права та вільності УНР”, а також схвалення Західноукраїнською Республікою 13 листопада того ж року Тимчасового Основного Закону.

Враховуючи таку багату конституційну спадщину, робота над створенням Основного Закону нашої держави розпочалася відразу після проголошення незалежності України в 1991 році із залученням найкращих світових експертів та вітчизняних фахівців, що завершилась схваленням Верховною Радою 28 червня 1996 року Конституції України.

Довгий і складний шлях політичного самовизначення засвідчив невмирущу волю українців мати свою державність, бути суверенними серед інших вільних народів Європи і світу.

Конституція України 1996 року, крім закріплення ключових принципів державності, демократії та основних прав і свобод людини, визначає зовнішньополітичну діяльність України як таку, що спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.  

Прийняття Основного Закону стало точкою відліку нової епохи в історії нашої держави, що забезпечило стабілізацію суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації в країні. 

Однак, розвиток української державності продемонстрував необхідність подальшого вдосконалення Основного Закону нашої держави.

Вдосконалення Основного Закону відбуватиметься виключно у правовому полі, визначеному Розділом ХІІІ чинної Конституції України, на принципах транспарентності, загальнодоступності, демократичності та невтручання представників державних органів. 

Забезпечення надійного захисту прав людини та її основних свобод, формування збалансованої системи представницької демократії європейського зразка, зміцнення парламентаризму, побудова ефективної системи стримувань і противаг – це кінцева мета конституційного реформування в Україні.

Задля досягнення цієї мети українська сторона продовжуватиме відкритий діалог з усіма зацікавленими іноземними партнерами, насамперед, експертами Ради Європи та Венеціанської Комісії.