Аграрний сектор Іраку
Сільське господарство відіграє вирішальну роль для забезпечення економічної та соціальної стабільності Іраку. Будучи другим сектором економіки після нафтовидобувної галузі, він має важливе значення, оскільки в ньому зайнято 9,5% активного населення та 20% робочої сили. На сільськогосподарський сектор припадає 30% зайнятих жінок у країні та 40% у сільській місцевості. Більше 80% ферм мають площу менше 10 га. Їхнє вирощування сільськогосподарських культур базується на традиційних методах, загалом далеких від сучасних практик і технологій. Сільське господарство є значним джерелом доходу та засобів до існування для 29% населення, яке проживає в сільській місцевості. Тим не менш, більшість працівників сільського господарства, зокрема 88% жінок і 85% чоловіків, не отримують зарплати.
Сільське господарство, лісове господарство та рибальство становлять близько 2,8% від загального ВВП Іраку, що свідчить про довгостроковий структурний спад порівняно з ~7–9% на початку 2000-х років. Обсяг експорту сільськогосподарської продукції складає понад 2,1 млрд доларів США щорічно.
Аграрний сектор служить важливим засобом існування, особливо в сільській місцевості, і в більш широкому сенсі як опора для іракського суспільства. Однак, сільськогосподарське виробництво поступово скорочується через наслідки зміни клімату, локальні конфлікти та відсутність політичних інвестицій, що загрожує суміжним з сільським господарством галузям. У цьому контексті фермери відмовляються від сільськогосподарських професій, посилюючи залежність країни від імпорту продовольства.
Приблизно 42% території Іраку займають пустельні рівнини і кам’янисті пустелі. Покинуті сільськогосподарські землі займають 22,2% загальної площі країни, переважно в центральному та східному Іраку. З економічної точки зору, ці землі призводять до втрати сільськогосподарської продуктивності та доходу. Без обслуговування вони сприяють відтоку населення із села та позбавляють громади, які залежать від сільського господарства, засобів до існування. Екологічно, ці землі піддаються деградації та ерозії ґрунтів, що сприяє збільшенню площі пустелі. Ці явища посилюються посушливими кліматичними умовами, де переважає дефіцит води та відсутність рослинного покрову. Це ускладнює проживання людей і розвиток сільськогосподарської діяльності, причому деякі з цих видів діяльності відбуваються на сільськогосподарських землях, які складають 17,01% площі країни.
Сільське господарство на півночі описується як залежне від дощових ресурсів, тоді як у центральних і південних провінціях Іраку воно залежить від зрошувальних каналів з річок Тигр і Євфрат. Однак, ці тенденції зменшуються з прогресуванням дефіциту води. У період 2020-2021 рр. стік обох річок зменшився на 29% і 73% відповідно через відсутність дощів. Це був другий найсухіший період за останні сорок років. Незважаючи на такий спад, 85% водних ресурсів країни виділяються на сільське господарство, зокрема на пшеницю, яка переважно вирощується в північних провінціях. Дилема полягає в тому, що ця культура, хоч і є економічно та соціально стратегічною, її внутрішнє виробництво поступово втрачає свої позиції та стратегічну важливість.
2025 рік став одним з найскладніших років, які Ірак коли-небудь переживав з точки зору дефіциту води, враховуючи постійне скорочення водопостачання з сусідніх країн, зокрема, з Туреччини. Ця криза збігається з тривалими посухами, які впливають на регіон в цілому. Обсяг води у великих водосховищах, таких як Мосул, Дарбандіхан, Докан, Тартар, Хадіта та Хамрін, зменшився до менш ніж 8 мільярдів кубічних метрів, що вважається низьким показником, порівняно з потребами сільського господарства та населення країни.
Іракський Курдистан
В Іракському Курдистані обробляється приблизно 328 428 гектарів землі, причому 70% земель залежить від богарного землеробства.
Основні види сільськогосподарської продукції:
1. Зернові та бобові: пшеницю вирощують у більших масштабах у порівнянні з рисом, нутом, сочевицею та кунжутом.
2. Кормові культури: ячмінь вирощують поряд з пшеницею у великих масштабах, окрім кукурудзи та люцерни.
3. Олійні культури: оливки, соняшник та соя.
4. Фрукти: виноград, гранати, яблука, інжир та персики широко вирощуються і експортуються. Крім того, цитрусові, такі як апельсини, а також нещодавно введені фрукти, такі як нектарини, персики, сливи та абрикоси, вирощуються та переробляються в менших масштабах.
5. Овочі: Помідори, огірки, цибуля та картопля в основному вирощуються у великих масштабах у відкритому ґрунті, а також у контрольованих умовах (низько технологічні теплиці), окрім баклажанів, перцю, салату, часнику, бамії, гарбузів, зелені та інших листових овочів, що вирощуються переважно для місцевого споживання.
6. Худоба: Велика рогата худоба, вівці, кози, кури, а також бджоли.
Експортний потенціал:
У Курдистані спостерігається значне збільшення експорту картоплі, особливо до країн Перської затоки, таких як Катар, Саудівська Аравія та ОАЕ. Нові холодильні сховища та транспортні споруди поблизу Духока зменшили псування на 15%, що дозволило експорту досягти 50 000 тонн на рік.
Основні виклики для сільськогосподарського сектора Іраку
Після багатьох років війни та соціальних заворушень Ірак має значну кількість внутрішніх проблем. Низькі показники сільськогосподарського сектора та відсутність перспектив працевлаштування в сільській місцевості спонукають міграцію населення до міст, створюючи додатковий тиск на сферу послуг і збільшуючи бідність у містах.
Сільськогосподарський сектор Іраку є невеликим, але життєво важливим компонентом економіки Іраку. Однак зростання населення в поєднанні з необхідністю виробляти більше їжі з обмеженої та скорочуваної бази ресурсів землі і води призвели до систем землеробства, які прагнуть максимізувати короткострокові прибутки за рахунок довгострокової стійкості.
Втрати води в іригаційних системах по всьому Іраку значні. Загалом вода подається на поля фермерів через дуже погано підтримувані системи розподілу, що складаються з земляних каналів і канав, які зазнають значних втрат води через інфільтрацію, просочування або витік.
Надмірний випас також є серйозною проблемою. Немає скоординованих зусиль, спрямованих на покращення управління випасами для збільшення виробництва худоби при збереженні ресурсів випасу.
Складна безпекова ситуація також впливає на виробництво сільськогосподарської продукції, зокрема, пшениці. При ускладненні ситуації в окремих районах, що потребує евакуацію населення, існує ризик виникнення наслідків для середньострокової продовольчої безпеки. Умови продовольчої безпеки можуть погіршуватися через велику кількість внутрішньо переміщених осіб (ВПО), що створює навантаження на приймаючі громади. Брак ресурсів обмежує здатність домогосподарств долати труднощі та обмежує доступ населення до їжі.
Засоби до існування, засновані на сільському господарстві, стикаються з серйозними обмеженнями по всьому ланцюжку створення вартості. Основні проблеми включають: обмежений доступ до землі через терористичну загрозу та періодичні локальні конфлікти; внутрішнє переміщення населення; зниження доступності та збільшення вартості ресурсів для сільського господарства; фізичне ушкодження землі, сільськогосподарського обладнання та інфраструктури, включаючи складські приміщення; підвищення вартості та обмежений доступ до джерел корму для тварин , а також і скорочення ветеринарних поставок і послуг.
Визнаючи потреби Іраку велика увага керівництва країни зосереджена на наступних пріоритетних сферах.
У багатьох районах, відвойованих у ІДІЛ, сільськогосподарська інфраструктура була пошкоджена або знищена, виробничі активи були розграбовані. Існує також велика кількість не виявлених мін та боєприпасів, що створюють ризики для природного середовища та місцевого населення. Як наслідок, фермери не мали змоги вирощувати врожай у звичайних циклах, а скотарі були змушені покинути або продати свої стада за невигідними цінами.
Сектор тваринництва стикається з додатковим тягарем погіршення ветеринарних послуг, що має негативні наслідки для запобігання та стримування спалахів худоби та зоонозних захворювань. Щоб зробити свій внесок у виконання цього урядового пріоритету, значна увага приділяється реконструкції та відновленню сільськогосподарського сектора, орієнтуючись на сім провінцій, які зазнали основних проблем від конфлікту. Ці зусилля включають інвестиційне планування, відновлення сільської інфраструктури, пожвавлення дрібного сільськогосподарського виробництва, відновлення та модернізацію сільськогосподарських дослідницьких станцій і дорадчих служб (тобто захисту рослин і ветеринарних служб), сприяння кліматично орієнтованим методам ведення сільського господарства та нагляд/контроль за шкідниками і хворобами.
На національному та сільськогосподарському рівнях водопостачання Іраку управляється по всій зрошувальній системі через брак водних ресурсів, слабкі механізми постачання води та неефективне використання бюджету. Тут головна увага приділяється розробці міжміністерських агроекологічних інформаційних систем, нарощуванню потенціалу і знань сільськогосподарських науково-дослідних інститутів, постачальникам послуг і фермерам, а також введення ефективних методів управління водопостачання та використання землі у так званих деградованих районах. Ці зусилля мають підвищити ефективність використання води, сповільнити засолення ґрунту та підвищити продуктивність сільського господарства.
Сільське населення в Іраку залежить від малого сільського господарства. Проте, обмежений доступ до консультацій у сільськогосподарській сфері перешкоджають їхній здатності стабільно збільшувати виробництво. Наразі дорадчі служби та дослідницькі установи не мають ефективних стратегій для залучення малого фермерства.
У разі вдосконалення консультаційних послуг основний акцент ставиться на покращенні боротьби з шкідниками та хворобами, на утворення виробничих ланцюгів створення вартості та розширення практики виробництва товарів із доданою вартістю.
Продовольча безпека Іраку
Сьогодні значна увага іракського уряду приділяється захисту інтересів внутрішніх виробників сільськогосподарської продукції. Існує практика введення сезонних обмежень на імпорт окремих видів товарів, як овочі або фрукти.
Розбудовуються власні переробні потужності у харчовій промисловості. Вже зараз Ірак повністю забезпечує себе цукром та борошном. Робляться спроби зменшити залежність країни від імпорту м’ясної продукції. Так, у вересні ц.р. з метою захисту інтересів місцевих виробників, іракський уряд ввів заборону на імпорт продукції з курятини з усіх країн.
Цього року в м. Кербела започатковано п'ять великих проєктів у сфері харчової промисловості вартістю 2 млрд доларів США, якими керує іракська корпорація «Etihad Food Industries». Дані проєкти зосереджені на виробництві м'яса, молочних продуктів та рибному промислі:
Молочний завод потужністю 3000 тонн на добу - один з найбільших у світі, оснащений європейськими виробничими лініями.
М'ясний завод з п'ятьма бойнями, здатний щодня переробляти 1500 голів великої рогатої худоби.
Молочна ферма, на якій утримується 195 000 корів, що виробляє 4 мільйони літрів молока щодня.
Ферма м'ясного поголів'я з річною потужністю понад 100 000 телят.
Проєкт рибного господарства, що виробляє 300 тонн свіжої риби щодня.
У липні 2025 р. відбулася церемонія відкриття нового млина для виробництва борошна вищого гатунку потужністю 1 млн тон на рік, побудований корпорацією «Etihad Group» в провінції Бабіль. Завод має шість виробничих ліній, обладнання яких були придбані у швейцарської компанії «Bühler».
Завод покриває приблизно 50% внутрішнього попиту Іраку, який раніше задовольнявся щорічним імпортом борошна на суму понад 750 млн доларів США.
Поточний стан торгівлі сільськогосподарською продукцією
між Україною та Республікою Ірак
За даними Державної митної служби України, у 2024 році Україна експортувала до Іраку сільськогосподарської продукції на суму понад 200 млн дол. США.
Основні статті українського експорту до Іраку:
жири та олії тваринного або рослинного походження; продукти їх розщеплення; готові харчові жири (134,2 млн дол. США);
м'ясо та їстівні субпродукти (56,2 млн дол. США);
зернові культури (40,1 млн дол. США);
різнi харчовi продукти (6,8 млн дол. США);
готові харчові продукти з м’яса (4,6 млн дол. США);
готові продукти із зерна (2,6 млн дол. США);
сигари, сигарили та сигарети (2,3 млн дол. США).
Основна стаття українського імпорту з Іраку:
їстівнi плоди та горiхи (0,131 млн дол. США).
У січні-червні 2025 р. Україна експортувала до Іраку сільськогосподарської продукції на суму понад 150 млн дол. США.
Основні статті українського експорту до Іраку:
Основна стаття українського імпорту з Іраку:
їстівнi плоди та горiхи (0,018 млн дол. США).
Перспективи співпраці між Україною та Республікою Ірак
Серед чинників, які стримують український експорт до Іраку, залишається зростаюча конкуренція на його ринку аналогічної товарної номенклатури з інших країн. Крім того, спостерігається посилення протекціоністських заходів, таких як накладання заборони або тарифних обмежень на імпорт окремих видів товарів. Прикладом цьому є нещодавнє введення Іраком заборони на імпорт м’яса курятини з усіх країн.
На постійній основі підтримується комунікація між Держспоживслужбою України та Міністерством сільського господарства Республіки Ірак з питань сертифікації української м’ясної продукції.
Додаткового імпульсу для розвитку співпраці у сфері агропромислового комплексу має надати проведення П’ятого засідання Українсько-іракської спільної Комісії з питань торговельного, економічного, наукового та технічного співробітництва.
Перспективним напрямком торгівлі залишається експорт соняшникової олії та кондитерських виробів з України, які користуються значним попитом на іракському ринку.
Зменшення водних ресурсів річок Тигр і Євфрат спонукає іракський уряд збільшувати обсяги імпорту пшениці, кукурудзи та інших зернових культур. У свою чергу, це надає можливість українським компаніям брати участь у відповідних тендерах.
Іншим потенційно перспективним напрямком двосторонньої співпраці у сфері сільського господарства може бути використання існуючих українських технологій у сфері «smart farming» для потреб Іраку.
Жовтень 2025 року