Конституція Пилипа Орлика 1710 року – перша в світі, що регламентувала права васала та його підлеглих. Згодом подібні документи прийняли в США (1787 р.), Франції та Польщі ( 1791 р.) Конституція Пилипа Орлика насправді була договором гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика та козацтва зі старшиною (від їх імені документ підписав кошовий отаман Кость Гордієнко). Документ був написаний двома мовами – латинською та давньоукраїнською. Повна ж назва акта — «Договір та Встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою». Проте частіше вживається скорочена назва — Конституція Пилипа Орлика. Серед юридичної спільноти цей документ відомий у давньоукраїнському та латинському мовних варіантах (скорочена назва акта латинською мовою — Pacta et Constitutiones legum libertatumque exercitus zaporoviensis).
Про Конституцію Пилипа Орлика вже давно слід говорити не лише як про пам’ятку української політико-правової думки, а й як про пам’ятку світової політико-правової та філософської думки, що її подарувала цивілізованому світові українська культурна еліта.
Аналіз документа доводить, що підстави для такого твердження є хоча б тому, що в нормах цього правового акта вже містилися елементи теорії природного права, а головне — положення теорії поділу влади в організації державного управління за трьома напрямами, які функціонують самостійно, — законодавчий, виконавчий, судовий.
Цивілізований світ сприйняв як ідеальну ту конфігурацію устрою державної влади, яку приписують Монтеск’є, з поділом на функціонально автономні інститути: парламент — уряд — суд. Але чи були погляди Монтеск’є цілком оригінальними? І тут ми знову повертаємося до Конституції, ухваленої в 1710 р. представницькими зборами українського козацтва. Надати перевагу Монтеск’є не можна вже з тієї простої причини, що він народився в 1689 р., тобто в 1710 р. мав двадцять один рік і лише почав працювати адвокатом після здобуття університетської юридичної освіти. Отже, ідеї Монтеск’є аж ніяк не могли обумовити погляди Пилипа Орлика на організацію законодавчої, виконавчої та судової гілок державної влади.
Конституція Пилипа Орлика складається з преамбули та 16 статей. В тексті документа її автори називають Українську державу Україною, Малою Руссю, Військом Запорізьким.
Конституція П. Орлика була, отже, не просто філософським поглядом науковця-одинака, а величезним нормативним кроком до втілення в цивілізаційний обіг теорії поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову через юридичний акт, ухвалений установчими зборами представників українського козацтва.
Найважливішим кроком цього акта були положення щодо піднесення до конституційного рівня місцевого самоврядування. Норми міжнародного (магдебурзького) права імплементувалися в Конституційний акт країни. Варто нагадати, що міста тодішньої України, на відміну від Московії, вже кілька століть жили за магдебурзьким правом.
Прикрим фактом історії є те, що Конституції Пилипа Орлика не пощастило: всі добре знають Конституції США 1787 року та Франції 1791 року і навіть пам’ятають Конституцію Польщі 1791 року, оскільки ці документи були ухвалені представницькою владою існуючих держав і підтримувались авторитетом державної влади. І все ж, така примха фортуни аж ніяк не применшує історичну вагу Конституції Пилипа Орлика: ця пам’ятка й досі вельми цікава та важлива з точки зору конституційних прагнень сучасної України.