Портал в режимі тестування та наповнення
МАКИ ПАМ'ЯТІ
Опубліковано 05 травня 2019 року о 17:43

Квітка маку в українській традиції

В українській міфології мак має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. В останніх з перелічених значень квітка часто згадується в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби: «Ой, з могили видно всі долини, – сизокрилий орел пролітає: стоїть військо славне Запорізьке –  як мак процвітає...». У відомій пісні «Ой, ти, Морозенку, славний козаче», мак згадується поруч зі смертю козака: «…Обступили Морозенка турецькії війська. По тім боці запорожці покопали шанці; Ой, впіймали Морозенка у неділю вранці. Ой, недаром ранесенько той мак розпускався, – Ой, уже наш Морозенко у неволю попався…». Образ маку нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну.

З народної творчості мак як символ пов'язаний із війною та військом перейшов у художню літературу. В Івана Франка:  «Гей, Січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно святе». Легенду про мак обробив Михайло Стельмах у творі «У долині мак цвіте»: «…Ординці воїна скришили, на землю впало тіло біле і, наче зерно, проросло, а влітку маком зацвіло…». Одна з героїнь присвяченого Другій світовій війні роману Олеся Гончара «Прапороносці» гине в долині червоних маків. 

Мак як символ пам'яті у світі

Появу цього символу пов'язують з віршам двох людей: канадського військового лікаря Джона МакКрея та працівниці Християнської асоціації молодих жінок Мойни Майкл. Перший під враженням боїв у Бельгії у 1915 р. написав твір «На полях Фландрії», що починався словами: «На полях Фландрії розквітли маки/Між хрестами ряд за рядом». Друга 1918 р. написала вірша «Ми збережемо віру», в якому обіцяла носити червоний мак в пам’ять про загиблих. Саме Мойні Майкл в листопаді того ж року причепила червоний шовковий мак на пальто. У 1920 р. Національний Американський легіон прийняв маки в якості офіційного символу, а у 1921 р. червоні маки стали емблемою Королівського Британського легіону. В Польщі червоні маки є символом перемоги 11-18 травня 1944 р. Другого корпусу ген. Андерса в боях за гору Монте-Кассіно в Італії. Приспів до популярної військової пісні того часу починається словами «Червоні маки на Монте-Кассіно/Замість роси пили польську кров».

 Мак як символ пам'яті в Україні

Червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році. Дизайн українського червоного маку розроблено за ініціативи Українського інституту національної пам'яті та Національної телекомпанії України; автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі. Поруч з квіткою розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни та гасло.

Ми пам'ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об'єднані нації. Ми пам'ятаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона — запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.

 

Історична довідка

 

Друга світова війна – глобальний військовий конфлікт в історії Землі та причина найбільших трагедій ХХ століття. У війні взяли участь 80% людства, бойові дії велися 2/3 існуючих на той момент держав. Війна розпочалася 1 вересня 1939 р. із вторгнення військ нацистської Німеччини до Польщі, а завершилася 2 вересня 1945 р. із беззастережною капітуляцією Японії. Під час війни були здійснені найбільші в історії злочини проти людства (зокрема Голокост), а також вперше і востаннє використана в бою атомна зброя. До армій ворогуючих сторін було залучено понад 110 млн солдат, загальні втрати військових та цивільного населення складають від 50 до 85 млн осіб. За результатами війни було створено ООН (Україна – один із засновників) та сформовано сучасну систему міжнародних відносин.

Шлях до початку війни був відкритий Пактом Молотова-Ріббентропа 23 серпня 1939 р. Згідно із таємним протоколом до нього, нацисти та комуністи ділили Східну Європу на зони інтересів. Внаслідок цих домовленостей Третій Райх отримав можливість безперешкодного вторгнення в Польщу, СРСР в підсумку розширився за рахунок Західної Білорусі та Західної України, Бессарабії з Буковиною, трьох країн Балтії, а також частини Фінляндії.

Український вимір ІІ світової війни не обмежувався лише боротьбою Вермахту та Радянської армії на українській території, як це традиційно подає (пост)радянська історіографія. Насправді ж в рамках Другої світової в Україні велася не одна, а кілька воєн: 1)німецько-польська війна 1939–1945 рр. (у 1939 р. регулярна, а потім – підпільна); 2) польсько-радянська війна 1939 р.(неоголошена, відома як «Визвольний похід в Західну Україну»); 3) радянсько-румунська війна 1940–1945 рр. (спочатку неоголошена – радянське вторгнення в Бессарабію та Буковину у 1940 р., потім регулярна та підпільна – частина німецько-радянської війни); 4) німецько-радянська війна 1941–1945 рр. (регулярна та підпільна, теж відома як «Велика Вітчизняна»); 5) німецько-українська війна 1941–1944 рр. (підпільна); 6) радянсько-угорська війна 1941–1945 рр. (регулярна та підпільна, частина німецько-радянської); 7) польсько-українська війна 1942–1947 рр. (підпільна) та 8) радянсько-українська війна 1939–1954 рр. (підпільна). Усі ці конфлікти мають безпосередній стосунок до Другої світової війни, оскільки були спровоковані нею, ставши її відгалуженнями та продовженням. Також до українського виміру війни входить участь українців в бойових діях поза Україною (наприклад у радянсько-фінській «Зимовій війні» 1939–1940 рр.) та у складі іноземних армій. Безпосередньо перед початком ІІ світової війни мала місце угорсько-українська війна 1939 р. (регулярна та підпільна), що вибухнула внаслідок проголошення незалежності Карпатської України.

Друга світова війна для України розпочалася 1 вересня 1939 р. із німецьким вторгненням в Польщу. 110-120 тис. українців у лавах Війська Польського розпочали світову боротьбу проти нацизму, 8 тис. з них загинуло протягом місяця війни. Також 1 вересня Люфтваффе бомбардувало Львів та інші західноукраїнські міста, що перебували у складі Польщі. Між 12 та 22 вересня Львів пережив подвійну облогу із заходу нацистськими військами, із сходу – радянськими.

СРСР вступив в Другу світову війну 17 вересня 1939 р. на боці нацистської Німеччини. В цей день радянські війська вступили в Польщу на допомогу німецьким та окупували Західну Україну та Західну Білорусь. Протягом двох років Москва була союзницею Берліна, що у 1940 р. ледь не призвело до війни Великої Британії та Франції проти СРСР.

Нацистсько-комуністичний союз був зруйнований 22 червня 1941 р. із німецьким вторгненням в СРСР. Протягом року з початку німецько-радянської війни Україна була окупована військами Третього Райху, вигнання нацистів розпочалося восени 1943 р. і завершилося наприкінці 1944 р. Український напрям був головним на Східному фронті: тут діяло від 50 до 75% всіх дивізій Вермахту і половина всіх радянських сил.

Нацистський окупаційний режим в Україні був одним з найжорстокіших в світі. Безпосередньо своїми руками або із залученням «добровільних помічників» з числа місцевого населення нацисти знищили 1,5 млн український євреїв та 20 тис. ромів.

Але якщо злочини проти людяності Третього Райху більш досліджені, то засудження злочинів комуністичного режиму ще триває. Найбільш відомими з них є Катинський розстріл, знищення політв’язнів у Західній Україні, підрив Дніпрогесу, використання в боях неозброєних селян – «чорної піхоти», депортації українців та інших народів, зокрема кримських татар.

Після перемоги над нацистською Німеччиною 8 травня 1945 р. СРСР приєднався до війни проти Японії. Беззастережна капітуляція Японії 2 вересня 1945 р. означала завершення ІІ світової війни, але окремі військові конфлікти, породжені нею, точилися ще декілька років. Організований спротив радянській владі на Західній Україні тривав до 1954 р., а окремі сутички – до 1960 р.

Україна зробила значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками Німеччини. На боці Об’єднаних Націй воювали українці у складі армій Великої Британії та Канади (45 тис. осіб), Польщі (120 тис.), СРСР (більше 6 млн), США (80 тис.) і Франції (6 тис.), а також визвольного руху в самій Україні (100 тис. в УПА) – разом 7 млн осіб. Понад 2,5 млн українців були нагороджені радянськими та західними медалями та орденами, більше 2 тис. стали Героями Радянського Союзу, з них 32 – двічі, а найкращий ас союзної авіації Іван Кожедуб – тричі.   

Для України ІІ світова війна – національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси і вбивати інших українців. За Україну воювали дві тоталітарні системи, що однаково не рахувалися з ціною людського життя. Кожна сторона протистояння на українських землях намагалася продемонструвати свою прихильність до українства, але єдиним справді українським суб’єктом у роки війни був визвольний рух – передовсім, Українська повстанська армія.

З різних причин на німецькому боці воювало до 250 тис. українців та до 50 тис. було мобілізовано до армій союзників Третього Райху.

Україна понесла надзвичайні втрати внаслідок війни. Україна понесла надзвичайні втрати внаслідок війни. Під час бойових дій та в полоні загинуло 3-4 млн військових і підпільників, понад 5 млн цивільних загинуло через окупаційний терор та голод в тилу, до 5 мільйонів жителів були евакуйовані або примусово вивезені до Росії та Німеччини, значна частина з яких не повернулася. Загалом безповоротні втрати України (українців та інших народів) склали 8-10 млн осіб. Матеріальні збитки становили 285 млрд тогочасних рублів. Внаслідок бойових дій постраждало понад 700 міст та містечок, 5,6 тис. мостів, 28 тис. сіл, 300 тис. господарств.

 

З 2012 року науковцями Національного музею історії України у Другій світовій війні запроваджено науково-гуманітарний музейний проект «Родинна пам’ять про війну». За наведеними нижче посиланнями можна ознайомитися з матеріалами Проекту, спрямованого на персоніфікацію воєнної історії:

1. Інформативний потенціал фотодокументального виставкового проекту «Україна. Війна. Власна пам’ять» (https://www.warmuseum.kiev.ua/_all-images/expositions/past_exhibitions/pdf/ua_memory.pdf );

2. Історичні матеріали з різних розділів сайту Музею:

-«Колекції» (https://collections.warmuseum.kiev.ua ); «Родинна пам’ять про війну» (https://www.warmuseum.kiev.ua/_ua/projects/memory );

-«Україна.1942-1944» (https://www.warmuseum.kiev.ua/_ua/projects/chronicle/1941-1944.pdf);

-«Повернулися з небуття» (https://www.warmuseum.kiev.ua/_ua/martirolog/return ).

ОПОВІДАННЯ, ПОВІСТІ, РОМАНИ:

1. Андрусяк М. Брати грому // Режим доступу: http://chtyvo.org.ua/authors/Andrusiak_Mykhailo/Braty_hromu/

2. Астафьев В. Прокляты и убиты // Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=NDqvnuUzhYc

3. Багряний І. // Режим доступу: Огненне коло http://chtyvo.org.ua/authors/Bahrianyi/Ohnenne_kolo/

4. Багряний І. Людина біжить над прірвою.// Режим доступу: http://chtyvo.org.ua/authors/Bahrianyi/Liudyna_bizhyt_nad_prirvoiu_vyd_200 9/

5. Гончар О. Щоденники. Т. 1 (1943–1967) // Режим доступу: http://chtyvo.org.ua/authors/Honchar/Schodennyky_Tom_1_1943-1967/

6. Гончар О. Людина і зброя // Режим доступу: http://chtyvo.org.ua/authors/Honchar/Liudyna_i_zbroia/

7. Гончар О. Прапороносці // Режим доступу: http://chtyvo.org.ua/authors/Honchar/Praporonostsi/

8. Гуменна Д. Хрещатий Яр (Київ 1941 – 1943): роман-хроніка // Режим доступу: http://diasporiana.org.ua/proza/1522-gumenna-d-hreshhatiy-yar-kiyiv-1941- 1943/

9. Гуцало Є. Діти війни ; Озброєні діти : [оповідання] / Є. Гуцало // Пролетіли коні : оповідання та повісті // Режим доступу: http://chtyvo.org.ua/authors/Hutsalo/Proletily_koni_zb/

10. Довженко О. Ніч перед боєм // Режим доступу: http://chtyvo.org.ua/authors/Dovzhenko/Nich_pered_boyem/

11. Довженко О. Україна в огні: кіноповість.// Режим доступу: http://chtyvo.org.ua/authors/Dovzhenko/Ukraina_v_ohni_Kinopovist_schoden nyk/

12. Довженко О. Щоденник (1941–1956) // Режим доступу: http://htyvo.org.ua/authors/Dovzhenko/Schodennyk/

13. Довженко О. Щоденникові записи, 1939–1956 // Режим доступу: http://chtyvo.org.ua/authors/Dovzhenko/Schodennykovi_zapysy_1939- 1956__Dnevnykove_zapysy_1939-1956/

14. Загребельний П. Дума про невмирущого // Режим доступу: http://chtyvo.org.ua/authors/Zahrebelnyi/Duma_pro_nevmyruschoho/

15. Загребельний П. Європа 45 // Режим доступу: http://chtyvo.org.ua/authors/Zahrebelnyi/Tvory_v_shesty_tomakh_Tom_5/

16. Забужко О. Музей покинутих секретів // Режим доступу: http://chtyvo.org.ua/authors/Zabuzhko/Muzei_pokynutykh_sekretiv/

17. Іваничук Р. Вогненні стовпи // Режим доступу: http://chtyvo.org.ua/authors/Ivanychuk/Vohnenni_stovpy/

18. Малаков Д. Оті два роки… у Києві при німцях // http://chtyvo.org.ua/authors/Malakov_Dmytro/Oti_dva_roky_U_Kyievi_pry_n imtsiakh/

19. Міщенко Д. Батальйон необмундированих: повість // Режим доступу: http://chtyvo.org.ua/authors/Mischenko/Batalion_neobmundyrovanykh_vyd_1 995

20. Самчук У. На білому коні. На коні вороному // Режим доступу: http://diasporiana.org.ua/memuari/2290-samchuk-u-na-bilomu-koni/

21. Самчук У. П’ять по дванадцятій. Записки на бігу // Режим доступу: http://diasporiana.org.ua/memuari/382-samchuk-u-p-yat-po-dvanadtsyatiy/

22. Самчук У. Чого не гоїть огонь // Режим доступу: http://chtyvo.org.ua/authors/Samchuk/Choho_ne_hoit_ohon/

 

КОРИСНІ ІНТЕРНЕТ-ПОСИЛАННЯ:

Від Дніпра до Ельби. Чотири Українських фронти: http://www.istpravda.com.ua/blogs/2011/06/22/43446/;

В Україні правильно говорити про «Велику Вітчизняну війну», а не про «Другу світову війну?» // Лікбез. Історичний фронт: http://likbez.org.ua/uk/inukraine-the-right-to-talk-about-the-great-patriotic-war-rather-than-world-warii.html;

В’ятрович В. Українська Друга світова (в кольорі): http://gazeta.dt.ua/POLITICS/ukrayinska_druga_svitova_v_kolori.html;

Гвоздик В.С., Князьков Ю.П., Штейнле О.Ф. «Георгіївська стрічка», що вона означає: http://www.memory.gov.ua/news/georgiivska-strichka-shcho-vona-oznachae;

Гриневич В. Військові мобілізації в Україні 1943–1944 років: «Ви повинні змити власною кров’ю провину перед Батьківщиною і її великим вождем товаришем Сталіним»: http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/viyskovi_mobilizatsiyi_v_ukrayini_19431944_ro kiv_vi_povinni_zmiti_vlasnoyu_krovyu_provinu_pered_batk.html ;

 Музиченко Я. Перемога людяності: провідні історики – про українців на різних фронтах Другої світової, високу ціну визволення від нацизму та дбайливе збереження пам’яті про воїнів: http://www.memory.gov.ua/news/peremoga-lyudyanosti-providni-istoriki-proukraintsiv-na-riznikh-frontakh-drugoi-svitovoi-visok;

Огієнко В. Як відзначають День Перемоги в Європі: http://www.memory.gov.ua/news/yak-vidznachayut-den-peremogi-v-evropi;

Патриляк І. Українські націоналісти проти гітлерівської Німеччини. Рух Опору: http://www.istpravda.com.ua/articles/2014/05/8/142834/;

Процик П. Україна. Друга світова війна. Тільки цифри: http://www.pravda.com.ua/articles/2010/05/7/5017138/

У Велику Вітчизняну росіяни розгромили би Німеччину і без участі українців? // Лікбез: http://likbez.org.ua/uk/v-velikuyu-otechestvennuyu-russkie-razgromili-byigermaniyu-i-bez-uchastiya-ukraintsev.html;

Ціна перемоги: вклад українців у розгром нацизму // [Сторінка Українського інституту національної пам’яті] / Київ, 2015. – Режим доступу : http://www.memory.gov.ua/news/tsina-peremogi-vklad-ukraintsiv-u-rozgromnatsizmu .

Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux