Виконання зобов'язань за міжнародними договорами, підписаними Радянським Союзом є основним принципом перебраного на себе Російською Федерацією статусу «правонаступника СРСР», Але сучасна Росія намагається "на правах імперії" привласнити собі також усі досягнення Радянського Союзу, зокрема, перемогу в німецько-радянській війні 1941-1945 років. Поняття "Росія" і "Радянський Союз" зовсім не тотожні, тому, що Радянський Союз складався не тільки з Росії, а також із шістнадцяти ( включно з Карело-Фінську РСР) радянських республік.
Президент Росії Володимир Путін в 2010 році заявив в прямому ефірі, що Росія перемогла б у німецько-радянській війні без допомоги інших радянських республік - тому що "Росія - це країна переможців". Ніби Росія зазнала понад 70% втрат Радянського Союзу, і саме тому війна була виграна за рахунок людських та індустріальних ресурсів Росії. Найгірше, що можна зробити - це пишатися втратами свого народу у війні!
Відсутність логіки в словах Путіна очевидна. Адже який же зв'язок може бути між кількістю людських втрат у війні і обсягом індустріальних ресурсів, використаних для досягнення Перемоги? І взагалі, яким чином великі втрати можуть свідчити про великий внесок в Перемогу?
Ось простий і очевидний приклад: Китай у Другій світовій війні також зазнав колосальних втрат - біля 20 мільйонів чоловік, однак, про вирішальний внесок Китаю в перемогу над Японією не йдеться. Всі знають, що вирішальний внесок у перемогу над Японією внесли Сполучені Штати Америки, людські втрати яких в десятки разів менше.
Кожна з республік колишнього СРСР заплатила свою ціну за перемогу над нацизмом та фашизмом. Наприклад, в Україні, територією якої війна неодноразово прокотилася нещадним вихором, було мобілізовано до 7 мільйонів громадян, що становило близько 25% воюючих в рядах Червоної Армії. Українці становили значну частину вищого командного складу Червоної Армії, а це понад 300 генералів та адміралів. Більше половини радянських фронтів очолювали маршали та генерали українського походження. В тилу німецьких військ на території України воювали понад 50 тисяч радянських партизан, численні підпільні організації, збройні формування українських націоналістів.
За мужність та відвагу, проявлені в боях, українці та вихідці з України тільки від СРСР отримали 2,5 мільйони орденів та медалей (із загальної кількості 7 мільйонів). Близько 2100 українців стали Героями Радянського Союзу, 32 - двічі Героями, а льотчик Іван Кожедуб - найбільш результативний ас антигітлерівської коаліції - тричі Героєм Радянського Союзу.
У зоні окупації загинули від 4 до 5 мільйонів мирних українців. Було знищено 714 міст та селищ міського типу, понад 28 тисяч сіл, залишено без житла 10 мільйонів чоловік. На території України було створено понад 250 концентраційних таборів та таборів примусової праці.
2,4 мільйона вихідців з України вивезли на примусові роботи до Німеччини. Україна втратила більш ніж 40% свого економічного потенціалу, було знищено 419 тисяч промислових об'єктів. Все це на довгі десятиліття вплинуло на характер розвитку промислового виробництва, сільського господарства, на матеріальний стан людей.
Крім українців та росіян, найбільше в рядах Червоної Армії воювало вихідців з Узбекистану, Білорусі, Казахстану, Грузії, Азербайджану, Вірменії.
З Узбекистану до лав Червоної Армії відмобілізували понад 1,4 мільйона чоловік, з яких понад 650 тисяч загинули або зникли без вісті. 120 тисяч громадян Республіки були нагороджені бойовими орденами та медалями, 338 стали Героями Радянського Союзу.
З Білорусі до лав Червоної Армії були відмобілізовані понад 1,3 мільйона чоловік. 300 тисяч білорусів були нагороджені орденами та медалями. 441 білорус став Героєм Радянського Союзу, четверо - двічі героями. При цьому Білорусь, яка більше трьох років перебувала під окупацією, втратила близько 3 мільйонів мирних громадян. Було зруйновано 209 з 270 міст та районних центрів, 9200 сіл, понад 100 тисяч виробничих об'єктів.
З Казахстану до лав Червоної Армії були відмобілізовані від 1,2 до 1,3 мільйона осіб. Це надзвичайно високий показник, тому, що становив майже чверть усього населення Республіки. З них на фронтах війни загинули від 410 до 630 тисяч осіб. Більш ніж 500 представників Казахстану отримали звання Героя Радянського Союзу, а два представника республіки отримали це звання двічі.
З Грузії до лав Червоної Армії було направлено більш ніж 700 тисяч військовослужбовців, з яких понад 300 тисяч загинули. 280 тисяч були відзначені бойовими орденами та медалями, 164 стали Героями Радянського Союзу, один з них - двічі Героєм.
З Азербайджану до Червоної Армії були відмобілізовані від 600 до 700 тисяч осіб, з яких кожен другий (від 300 до 350 тисяч) загинув. Понад 400 тисяч уродженців Азербайджану були нагороджені бойовими орденами та медалями, 123 стали Героями Радянського Союзу, два з них - двічі Героями.
Вірменія направила в Червону Армію понад 500 тисяч осіб, з яких понад 200 тисяч загинули. Понад 70 тисяч уродженців Вірменії були нагороджені бойовими орденами та медалями, 107 стали Героями Радянського Союзу.
Також варто пам'ятати, що перемога Радянського Союзу у війні стала можливою завдяки підтримці союзників. В першу чергу, Сполучених Штатів Америки, Великої Британії з її домініонами та колоніями, а також десяткам інших країн у всьому світі. Адже бойові дії проти нацистської Німеччини були розгорнуті в Європі, Африці, Азії, а також на усіх океанах.
Що стосується Великої Британії, то ця країна вела бойові дії проти гітлерівської Німеччини з самого початку Другої світової війни та до її закінчення - з вересня 1939 року й до травня 1945 року. Тобто значно довше, ніж Радянський Союз, який хоч і вступив у війну 17 вересня 1939 року, але фактично почав війну проти Німеччини тільки в червні 1941 року. До цього часу СРСР був стратегічним союзником Німеччини, підтримуючи її масштабними поставками зерна, нафтопродуктів, нікелю, марганцевої та хромової руди, фосфатів тощо. Тобто підкреслимо - безпосередньо підтримуючи! нацистів в їх війні проти британців та Європи в цілому. В таких умовах протягом цілого року - між розгромом Франції та нападом Німеччини на СРСР, тобто з червня 1940 року по червень 1941 року - Велика Британія зі своїми домініонами і колоніями фактично самостійно протистояла Гітлеру та його союзникам. На відміну від Радянського Союзу, який ніколи самостійно не протистояв військової могутності Німеччини. Чому ж тоді російські пропагандисти продовжують використовувати старий міф про те, що Радянський Союз витримав на собі "основну ношу війни" проти Німеччини?
Починаючи з 1940 року британці, а з 1942 року також і американці, здійснювали стратегічні авіаційні бомбардування території Німеччини та її союзників. Вони зробили величезний внесок в підрив економік цих країн. Без масових ударів з повітря по об'єктах промисловості війна могла б затягтися на невизначений термін. При такому сценарії Німеччина, наприклад, могла встигнути завершити розробку ядерної зброї, а Сполучені Штати Америки - застосувати свою ядерну зброю в Європі.
Також необхідно пам'ятати і про ту допомогу, яку Радянський Союз отримав від союзників по програмі Ленд-лізу. Ці поставки здійснювалися через Тихий океан, Іран, Арктику, Чорне море - в залежності від ситуації на театрі воєнних дій. Протягом 1941-1945 років СРСР отримав 22150 літаків, 12700 танків, 51503 легкових позашляховиків і всюдиходів, 375883 вантажних автомобілів, 35170 мотоциклів, 8218 гвинтівок, 131633 одиниць автоматичної зброї, 12997 пістолетів, 345735 тонн вибухових речовин, 2,67 млн. тон нафтопродуктів, 331066 літрів спирту, а також продовольчих товарів та медикаментів в величезних кількостях.
Значення ленд-лізу ілюструє наприклад такий факт. За роки війни Радянський Союз втратив більше танків та САУ, ніж виробила радянська промисловість. Тобто без допомоги по ленд-лізу ситуація з бронетехнікою була б катастрофічною.
Всього Радянський Союз отримав тільки від США допомоги на 11,3 млрд. доларів США (більше 163 млрд. доларів США за сучасним курсом), з яких було сплачено лише 0,4% суми (з урахуванням інфляції). Але ж ще була допомога від Великої Британії!
Який висновок можна зробити з вищезазначеного?
Росія не перемогла б у війні без України та допомоги Республік колишнього Радянського Союзу. Більш того, Радянський Союз не переміг би у війні з нацистською Німеччиною без допомоги інших учасників антигітлерівської коаліції.
Сучасному поколінню варто з абсолютно однаковою повагою ставитися до внеску кожної країни в Перемогу над нацизмом та фашизмом та. пам'ятати про те, яку страшну ціну людство заплатило за мир. Тоді ні в кого не стануть виникати думки на зразок "можемо повторити". Навпаки - буде з'являтися бажання докласти всіх зусиль для того, щоб "ніколи знову"!